Теоретично, реакція ангідриду кислоти з водою дає відповідну кислоту.
Примітка. Не всі ангідриди кислот реагують з водою з утворенням кислоти. Візьмемо, наприклад, оцтовий ангідрид: він утворюється шляхом *усунення* води між молекулами оцтової кислоти. Однак цю видалену воду не можна просто *повторно приєднати* до ангідриду, щоб відновити вихідну кислоту.
Той самий принцип застосовується до SiO₂. H₄SiO₄ – це ортокремнієва кислота [Si(OH)₄], а не кремнієва кислота. Кремнієва кислота — H₂SiO3; отже, продуктом, отриманим у результаті видалення води, є SiO₂.
Ангідрид H₄SiO₄ також є SiO₂, оскільки H₄SiO₄ хімічно еквівалентний H₂SiO₃·H₂O. Пов'язані молекули води просто "приєднуються" до структури і можуть бути безпосередньо видалені, не впливаючи на основну кислотну частину. Це аналогічно галуну (KAl(SO₄)₂·12H₂O), де пов’язану кристалізаційну воду можна фактично не враховувати. Хоча ці молекули води з’являються в хімічній формулі, вони функціонують лише як «зовнішнє кріплення»-подібно до одягу, який одягається поверх базової структури.
